Бринковянський стиль: архітектура між Сходом і Заходом

Серед історичних будівель Бухареста збереглася архітектурна спадщина, що сформувалася понад три століття тому. Кам’яні колони з рослинними орнаментами, відкриті галереї, витончені арки та декоративні фасади нагадують про час зародження бринковянського стилю. Напрям виник у Волощині на межі XVII і XVIII століть, поєднавши місцеві будівельні традиції з мистецькими впливами Візантії, Османської імперії та італійського Відродження. Сьогодні пам’ятки тієї доби дають змогу познайомитися з самобутньою румунською архітектурою, яка зберегла історичну індивідуальність упродовж кількох століть.

Як виник бринковянський архітектурний стиль?

Формування бринковянського стилю пов’язане з періодом правління Костянтина Бринковяну, господаря Волощини з 1688 до 1714 року. Наприкінці XVII століття місцева архітектура зазнавала помітних мистецьких змін. Традиційні форми монастирів, церков і шляхетських резиденцій поступово доповнювалися декоративними рішеннями, характерними для західноєвропейського мистецтва. Особливий вплив мали італійське Відродження та бароко, що поширювалися завдяки культурним контактам і діяльності майстрів.

Костянтин Бринковяну приділяв значну увагу будівництву релігійних і палацових споруд. За участю місцевих і запрошених майстрів сформувався архітектурний напрям, який згодом дістав назву stil brâncovenesc. Мистецька концепція ґрунтувалася на гармонійному поєднанні різних традицій. Візантійські особливості церковної архітектури поєднувалися з ренесансними пропорціями, східною декоративністю та характерними для Волощини будівельними прийомами.

Однією з прикметних особливостей нового напряму стали відкриті простори, що поєднують внутрішні приміщення з навколишньою природою. Архітектори використовували криті галереї, відомі як лоджії, та відкриті вхідні портики, які в румунській традиції називають pridvor. Аркові прорізи спиралися на кам’яні колони з різьбленими капітелями, а сходи нерідко ставали самостійними декоративними елементами фасаду.

Особливу увагу приділяли мистецькій обробці каменю. Майстри створювали орнаменти з переплетеного листя, квіткових композицій і геометричних візерунків. В оздобленні траплялися виті колони, ажурні балюстради та виразні обрамлення вікон. Натуральна цегла поєднувалася зі світлим кам’яним різьбленням, завдяки чому архітектура набула характерної пластичності та глибини.

Стиль вирізнявся прагненням до композиційної гармонії. Декоративне оздоблення підкреслювало пропорції споруди, а повторювані арки створювали відчуття ритму. Особливо помітною ставала взаємодія будівлі з відкритим простором. Внутрішні подвір’я, сади та галереї формували архітектурне середовище, призначене не лише для проживання чи релігійних церемоній, а й для споглядання навколишнього краєвиду.

Монастир Хорезу — визначна пам’ятка бринковянської архітектури

Одним із перших видатних творів нового напряму став монастир Хорезу, заснований у 1690 році. Головну церкву монастирського комплексу будували з 1690 до 1693 року. Архітектура поєднала традиційну церковну композицію з відкритим портиком, який підтримують десять кам’яних колон. Багате різьблення та настінні розписи доповнили мистецький образ споруди.

Монастир вважають однією з найхарактерніших пам’яток бринковянської архітектури. У 1993 році комплекс внесли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Міжнародне визнання підкреслило значення румунської архітектурної спадщини для історії європейського мистецтва. Особливо високо оцінили гармонійність архітектурних пропорцій, багатство скульптурного оздоблення та мистецькі традиції монастирської школи живопису. Розвиток напряму продовжився у світській архітектурі.

Палац Могошоая — резиденція біля озера

Найвідомішою палацовою спорудою доби став палац Могошоая, розташований неподалік Бухареста. Будівництво завершилося у вересні 1702 року. Резиденцію призначали для Штефана Бринковяну, одного із синів господаря.

Архітектура палацу демонструє характерні особливості сформованого стилю. Фасади з червоної цегли прикрашені світлими кам’яними деталями, а відкрита лоджія звернена до озера. Декоративні колони та різьблені балюстради утворюють виразну композицію, що нагадує про мистецькі традиції італійських палаців. Водночас структура будівлі зберігає особливості місцевої архітектури, завдяки чому палац сприймається як самостійний твір румунського мистецтва.

Могошоая поступово стала однією з найупізнаваніших архітектурних пам’яток країни. Палацовий ансамбль оточений парком, а історичні приміщення використовують для музейних експозицій і культурних заходів. Поєднання архітектури та природного оточення дає змогу відчути мистецьку атмосферу початку XVIII століття.

Бринковянські храми та монастирі Бухареста

Поширення нового напряму істотно вплинуло на архітектурний образ Бухареста. Наприкінці XVII та на початку XVIII століть у місті з’явилися релігійні споруди з виразними кам’яними портиками й багатим декоративним оздобленням. Архітектура поступово набувала характерних рис, які збереглися в історичній забудові сучасної столиці.

Однією з найважливіших пам’яток стала церква Святого Георгія Нового, відома як Biserica Sfântul Gheorghe Nou. Будівництво нового храму розпочалося у 1705 році за розпорядженням Костянтина Бринковяну. Урочисте освячення відбулося 29 червня 1707 року. Церква стала визначним твором доби, що демонструє розвиток монументальної релігійної архітектури Волощини. Мистецьке оздоблення будівлі відображало поєднання традиційної церковної композиції та декоративних особливостей бринковянського напряму. Архітектура храму вирізняється гармонійними пропорціями та виразним оформленням вхідної частини. Сьогодні церква розташована в історичному центрі Бухареста й надалі зберігає культурне значення для міста.

Подальший розвиток стилю пов’язаний із монастирем Антим, збудованим між 1713 і 1715 роками з ініціативи митрополита Антима Івиряну. Архітектурний образ храму вирізняється відкритим портиком із десятьма кам’яними колонами. Різьблені капітелі, орнаментальне оздоблення та виразна композиція входу демонструють майстерність митців початку XVIII століття.

Після завершення правління Костянтина архітектурна традиція продовжила розвиватися. У 1720 році розпочалося будівництво церкви Крецулеску на території сучасного центру Бухареста. Споруду завершили у 1722 році завдяки підтримці боярина Йордаке Крецулеску та Сафти Бринковяну, доньки господаря. Церква Крецулеску є виразним прикладом пізньої бринковянської архітектури. Фасади з червоної цегли, відкритий портик і декоративні елементи створюють гармонійний мистецький образ. Особливо помітний контраст історичної будівлі з навколишньою міською забудовою. Розташування поруч із Calea Victoriei робить пам’ятку зручною для відвідування під час прогулянки центральною частиною столиці.

Продовженням архітектурної традиції став монастир Ставрополеос, заснований у 1724 році архімандритом Йоаннікієм. Спочатку монастирський комплекс включав церкву та заїжджий двір для мандрівників і торговців. Близько 1730 року храм почали розширювати, а до 1733 року завершили будівництво прикрашеного колонами портика. Ставрополеос вважають однією з найвиразніших пам’яток пізньої традиції. Кам’яні колони вирізняються складним різьбленням, а декоративні арки утворюють витончену композицію фасаду. Особливе враження справляють пропорції невеликої споруди, які дають змогу роздивитися орнаменти майже на відстані витягнутої руки.

Сучасний ансамбль монастиря поєднує архітектуру кількох історичних періодів. Первісна церква збереглася з XVIII століття, тоді як навколишні будівлі та галереї створювали й відновлювали пізніше, зокрема за проєктами архітектора Іона Мінку. Таке поєднання дає змогу простежити спадкоємність румунських мистецьких традицій.

Бринковянська спадщина в неорумунській архітектурі

Наприкінці XIX століття інтерес до архітектури доби Бринковяну отримав новий розвиток. Румунські архітектори почали звертатися до історичних форм, створюючи будівлі, що відповідали сучасним потребам. Значну роль у формуванні нового напряму відіграв Іон Мінку, один з основоположників неорумунського архітектурного стилю.

Неорумунська архітектура використовувала мотиви середньовічного зодчества, традиційних сільських будівель і бринковянських пам’яток. Відкриті галереї, декоративні арки, різьблені колони та виразні карнизи отримали нове мистецьке прочитання. Одним із характерних творів стала Центральна школа для дівчат у Бухаресті, збудована у 1890 році за проєктом Іона Мінку. Архітектурна композиція будівлі відображає прагнення поєднати національні традиції з принципами сучасного проєктування. Внутрішнє подвір’я оточене галереями, а оздоблення фасадів містить елементи історичної румунської архітектури.

Таке звернення до спадщини дало змогу зберегти мистецькі принципи бринковянського стилю в наступних поколіннях архітектурних творів. Первісний напрям кінця XVII століття та неорумунська архітектура кінця XIX століття належать до різних історичних періодів, проте пов’язані спільною традицією використання місцевих декоративних форм.

Подорож бринковянськими пам’ятками Румунії

Сьогодні знайомство з бринковянською спадщиною становить окремий інтерес для мандрівників. У Бухаресті збереглися церкви та монастирські ансамблі, що дають змогу побачити оригінальні твори XVIII століття безпосередньо серед сучасної міської забудови. За межами столиці розташовані палацові резиденції Могошоая та Потлоги, а подальша подорож Румунією відкриває архітектурний комплекс монастиря Хорезу. Особливої привабливості напряму надає поєднання різних мистецьких традицій. Бринковянська архітектура демонструє здатність місцевих майстрів об’єднувати європейські та східні впливи, створюючи самобутні твори з упізнаваними декоративними особливостями.

Історична спадщина Бухареста дає змогу познайомитися з румунською культурою задовго до появи сучасних архітектурних напрямів. Кам’яні портики, відкриті галереї та мистецьке різьблення зберігають уявлення про майстерність архітекторів минулих століть. Подорож Румунією відкриває можливість побачити розвиток бринковянського стилю від невеликих міських церков до палацових комплексів, оточених садами та природними краєвидами.

Краса румунської архітектури розкривається через історичні деталі, збережені традиції та атмосферу старовинних міст. Приїжджайте до Румунії, прогуляйтеся вулицями Бухареста та відкрийте архітектурну спадщину країни, де багатовікова історія й надалі залишається частиною сучасного життя.

Бібліографічний список

• Arhiepiscopia Bucureștilor. (n.d.). Parohia Kretzulescu: Tur virtual.
• Institutul Național al Patrimoniului. (n.d.). Ansamblul palatului brâncovenesc de la Mogoșoaia (IF).
• Kurkina, A. T. A. (2012). The development of Brâncoveanu architectural style and its diffusion in Danubian principalities in 1688–1730. Actual Problems of Theory and History of Art, 2, 267–272.
• Mănăstirea Stavropoleos. (n.d.). Istoria.
• Mitrof, M. (2015). Amprente ale arhitecturii brâncovenești în Galați și Tecuci. Teologie și Educație la Dunărea de Jos, 13, 559–571.
• Neguțu, M. (2007). La participation de la Roumanie à l’exposition universelle de Paris. 1900. Muzeul Național, 19, 141–151.
• Nesterov, T. (2016). Arhitectura perioadei interbelice din Chișinău în căutarea identității artistice. Identitățile Chișinăului, 3, 159–165.
• Tuca, N., & Tuca, P. O. (2017). The Brancovan style: A vein of Romanian art. 4th International Multidisciplinary Scientific Conference on Social Sciences and Arts SGEM 2017, 51–58.
• UNESCO World Heritage Centre. (n.d.). Hurezi Monastery.
• Vlad, L. (2022). Câteva date cu privire la construcția, amenajarea și organizarea activității Casei Românești la New York World’s Fair (1939–1940): Restituiri documentare din Arhivele Naționale și ale MAE: 1938–1939. Anuarul Institutului de Cercetări Socio-Umane Gheorghe Șincai, 25, 236–254.